Вірші про Хмільник

Рідне місто Хмільник

Річка Буг під льодом спить.
В небі хмарка десь летить.
 На альтанці з снігу шапка.
На снігу відбилась лапка.
В Хмільнику тепер зима.
Хазяює скрізь вона.
Всіх пощіпує за ніс.
Інеєм покрила ліс.
 Снігу випало доволі
На дорогах і у полі
Запорошила все,звісно,
Казкою зробила місто.
Надія Болбат

Курортне місто знамените
Джерела в нім цілющі б”ют.
Людською вдячністю зігріте.
Місто Хмільник його зовуть.
Несе до моря стрімкі води
Південний Буг через віки.
Серед казкової природи
Найкращі я прожив роки.
Там манить ліс у свої хащі,
В лугах медовий запах трав.
Всі спогади мої найкращі
Я з рідним містом пов”язав.
Там юності було начало,
Мого кохання первоцвіт.
І рідне місто проводжало
В життя, від батьківських воріт.
Вже не одну весну стрічаю
У Придніпровській стороні.
За рідним містом я скучаю
Бо часточка його в мені.

В. Красільнік 11.08.2002 р.

ДЖЕРЕЛА
Мій край – намистинка Поділля -
Росичка матінки-землі.
Ліси, поля, цілюще зілля –
Джерела нашої душі.
Хмільник вмирав, аби воскреснуть.
Рубали рід наш шляхтичі.
Фашист стріляв, щоб роду щезнуть,
Вбивали і свої сичі.
Створили штучний мор народу,
Дітей з’їдали матері.
Казали: гріх – молитись Богу,
І жити треба без церкві.
Тож плакали святі ікони,
Вмивала їх жива вода.
Чи вірив хтось: проснуться дзвони,
Прийде оновлення пора.
І буде син, і хліб з пшениці,
Народ воскресне і сім’я.
Одужають святі криниці,
Як душі, в Господа ім’я.
Анжела Веремій


Наш Хмільник
Хмільник – колиска юних мрій
Дитинства незбагненна казка
Тут роду нашого сліди
І материнська ніжна ласка

В пташинім щебеті гаїв
Срібляться в травах чисті роси
Купають верби молоді
У плесах річки довгі коси

У зелені каштанів, лип
В рожево-білій піні цвіту
Ніде й нікому не знайти
Містечка кращого у світі

Стара фортеця на узвишші
Стоїть як древній оберіг
Сивою мудрістю своєю
Благотворяє наш Хмільник

У синій Буг ти задивився
Милуєшся на свою вроду
І гордий тим, що Бог послав
Живущим всім цілющу воду
     Литвинюк Галина Василівна